14/06/2018  Навчання

Початок пенсійної реформи було покладено 14 червня 1994р. Цього дня була підписана Угода між Україною та ЄС про партнерство і співпрацю. Для прийняття України в члени ЄС було висунуто ряд умов. Однією з яких являється соціальний захист громадян.

Тоді, 14 червня 1994р. Україна зобов’язалася до 17 червня 1999 року адаптувати українське страхове законодавство для закордонних страхових компаній. Тобто, дозволити пряму присутність іноземних страхових компаній в Україні.

Для цього було прийнято ряд законів і постанов, в тому числі:

В 1996 році входить в дію Закон України «Про страхування». З цього часу діяльність страхових компаній стає законною В СРСР не існувало закону про страхування. Держстрах працював на підставі Декрету про страхування від 1937 року. Тому незалежна Україна у «спадок» від СРСР, нажаль, не могла взяти ні законодавчу базу страхової діяльності, ні досвід роботи страхового ринку./

В липні 1997р. Кабінет Міністрів України затверджує «Програму пенсійної реформи». Головна мета реформи – ефективне вирішення соціального захисту громадян, здійснення підйому економіки України.

Планується ввести три види пенсії:

1. Трудову;

2. соціальну;

3. додаткову.

2 лютого 2001 року виходить Постанова Кабінету Міністрів України №98 «Про розвиток страхового ринку України»

Це унікальна та історична подія. В постанові передбачено рівні умови роботи на ринку України національних та іноземних компаній. Саме в цій постанові йдеться про те, щоб створити в Україні ефективно працюючий механізм соціального захисту та використати перевірені світовою практикою якісні інвестиційно-страхові технології.

4 жовтня 2001р. вступає в силу Закон України «Про страхування».

Це один з найкращих законів про страхування в Європі. Дозволяє адаптувати Українське законодавство в сфері недержавного пенсійного страхування до європейських норм. Вперше визначені дві сфери страхування:

- страхування життя (лайф). Лайфові страхові компанії займаються програмами соціального захисту громадян, які дозволяють клієнту накопичити, зберегти, примножити власні кошти і до того ж мати фінансовий захист в самих не передбачуваних, навіть рокових ситуаціях життя.

- ризикове страхування (нон-лайф). Ризикові страхові компанії займаються страхуванням майна, автомобілів тощо.

24 грудня 2002р. в новій редакції виходить Закон «Про оподаткування прибутку підприємств». Завдяки цьому Закону, юридичні особи можуть відносити платежі по довгостроковому накопичувальному страхуванню життя своїх співпрацівників на валові затрати в межах 15% від фонду заробітної плати, отриманої кожним конкретним співробітником впродовж звітного періоду.

9 липня 2003 року був прийнятий, а 1 січня 2004р. вступив в дію Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В цьому законі:

-Ст.2 наголошує на трьох рівнях пенсійного забезпечення:

І-й рівень: солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

ІІ-й рівень: накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

ІІІ-й рівень: система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на принципах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань в формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат.

Даний закон надає право кожному громадянину самостійно формувати накопичення на період заслуженого відпочинку.

9 липня 2003 року був прийнятий, а 1 січня 2004р. вступив в дію Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

-Ст.2 чітко визначає фінансові установи, які можуть надавати можливість формування резервного капіталу для всіх бажаючих громадян:

НПФ (недержавні пенсійні фонди)

Банки

Страхові компанії (життя)

-Ст. 62 наголошує на тому, що «Довічні пенсії виплачуються учасникам фонду СТРАХОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ…»

18 січня 2005р. вступили в дію зміни та доповнення до Закону України від 22.05.2003р. «Про податок з доходу фізичних осіб».

Фізична особа, яка самостійно уклала угоду довгострокового накопичувального страхування, або оформила такий договір на користь члена своєї сім’ї, має змогу скористатися механізмом повернення податкового кредиту.

Основним законом, яким керуємося ми, Закон України «Про страхування», ст.. 2, 9, 12, 15, 30, 31. Розберемо кожну статтю достеменно.

Стаття 2. Страховики:

«Страховиками визнаються фінансові установи, які створені в формі акціонерних, повних, командитних товариств або організацій з додатковою відповідальністю за законом України «Про господарчі організації» з врахуванням особливостей, передбачених цим Законом… - тобто страховиками не можуть бути організації з обмеженою відповідальністю!!!

«… а також отримали в установленому порядку ліцензію на ведення страхової діяльності.» - тобто повинна мати дозвіл держави на здійснення діяльності.

«Страхова діяльність в Україні ведеться виключно страхувальниками-резидентами України» - які являються платниками податків в Україні.

«Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, отримані в кредит, позику та під заставу, і вносити несуттєві активи» - тобто, статутний фонд формується виключно готівкою, що пройшла оподаткування.

«Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх керуванням»

Стаття 9. Страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодовування та франшиза.

«Страхова сума – грошова сума, в межах якої страхувальник відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату в разі настанні страхового випадку»

«Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування в разі настанні страхового випадку»

«Страхові виплати по договору страхування життя провадяться в розмірі страхової суми (її частини) і (або) у вигляді регулярних виплат обумовлених в договорі страхування сум («ануїтету»)»

«Відміченій в договорі страхування життя розмір інвестиційного доходу не повинен перевищувати 4% річних» – можливо, ця новина не дуже приємна і, на перший погляд, не вигідна. Однак наступний пункт говорить про реальні можливості компанії. Тому прочитайте його дуже уважно.

«Договором страхування життя обов’язково передбачається збільшення розміру страхової суми і (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначається страховиком один раз на рік відповідно до результатів отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за розрахунком витрат страховика на ведення справи в розмірі 15% від отриманого інвестиційного доходу, і обов’язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування і у випадку індексації розміру страхової суми і (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації» - тобто, СК зобов’язана нараховувати у вигляді бонусів додаткові відсотки від інвестиційної діяльності компанії в розмірі 85% від прибутку СК.

«Договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми і (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь в прибутках страховика)» - ще один пункт, що підтверджує участь клієнтів СК в прибутку СК.

Прийняті страховиком додаткові страхові зобов’язання повідомляються страхувальнику в письмовому вигляді і не можуть бути в подальшому зменшені в односторонньому порядку. Щорічно страхова компанія повідомляє клієнта в письмовому вигляді про стан страхової суми згідно його договору, тобто повідомляє про суму, на яку зросла страхова сума у вигляді бонусу, а також розмір нової страхової суми з бонусами.

У випадку не оплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі і в терміни передбачені правилами та договором убезпечення життя, страховик має право в односторонньому порядку зменшити(редагувати) розмір страхової суми та страхових виплат.

Франшиза – частина збитків, що не повертаються страховиком згідно з договором страхування.

Стаття 12. Перестрахування

«Перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статут страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований» - кожна СК повинна мати перестраховика.

Стаття 15. Посередницька діяльність у сфері страхування

«Страхова діяльність в Україні може проводитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти».

«Посередницька діяльність страхових та перестраховик брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо регулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом» - тобто, це ті пункти нашої діяльності, які ми маємо право виконувати.

«Страхові брокери – юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери – фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування».

«Страхові агенти – фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють від його імені та в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком».

«Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допускаються, зокрема договорів перестрахування з дотриманням вимог статті 30 цього Закону» - тобто, пропонувати послуги іноземної СК недопустимо.

«Страхові або перестрахові брокери нерезиденти можуть надавати послуги лише через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку у відповідності з законодавством України і включені в державний реєстр страхових чи перестрахових брокерів»

У РАМКАХ ДАНОЇ СТАТТІ Давайте розберемося, хто ТАКА КОМПАНІЯ ТОВ «Інвестиційний фінансовий брокер» І ХТО МИ.

ТОВ «ІФБ» - здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку України від імені та за дорученням страхувальника або застрахованої особи.

Специфіка правового статусу страхового брокера (юридичної або фізичної особи) полягає в наступному:

-він не залежить ні від страхувальника ні від страховика, і діє зовсім самостійно в питаннях організації своєї роботи. Як правило, страховий брокер відкриває свою власну фірму, організаційно-правова форма якої в більшості випадків товариство з обмеженою відповідальністю;

-доручення йому дає клієнт (страхувальник, застрахована особа або інша особа), а не страховик;

-він не є співробітником відділу зовнішніх продаж страховика;

-він самостійно несе відповідальність перед страхувальником за свої помилки;

Страховий брокер знає про ринок завжди більше ніж будь-який страхувальник, навіть дуже досвідчений. Страховий брокер знає відповідь на головне питання, яке вирішує для себе страхувальник: „як не помилитись у виборі страховика?” Страховий брокер знає відповіді й на інші питання, які йому може задати клієнт. Основною задачею страхового брокера – є не здешевлення страхового продукту, а забезпечення максимумом гарантії страхової виплати. Звернувшись до послуг брокера, страхувальник одержує надійний і якісний страховий захист, заощаджує свій час та гроші, і все це без додаткових витрат. Йому потрібно буде оплатити лише вартість страхового полісу, оскільки, у світовій практиці, послуги брокера оплачує не клієнт, а страхова компанія.

Послуга страхового брокера для клієнта безкоштовна, що змушує середньостатистичного клієнта ще більше задуматися. Насправді, тут не має ніякого обману. У страховому тарифі, будь-якої страхової компанії закладена винагорода страхового агента чи брокера. Саме ця винагорода і є вартістю послуг брокера, тобто його комісією.

Існує щонайменше 7 причин, за яких потенційному споживачу страхових послуг вигідно співробітничати із страховим брокером, зокрема:

1.НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Страховий брокер працює винятково з надійними страховими компаніями, представленими на ринку. При цьому, він залишається незалежним ні від однієї страхової компанії, та орієнтується у своїй роботі виключно на інтереси свого клієнта;

2.РОЗУМІННЯ СИТУАЦІЇ НА СТРАХОВОМУ РИНКУ

Будь-який вибір, будь-яке рішення, прийняте страховим брокером для обслуговування свого клієнта, ґрунтується, в першу чергу, на глобальному аналізі страхового ринку. Він відстежує всі зміни в страховому законодавстві, аналізує діяльність СК, враховує сучасні тенденції розвитку ринку. Такий фахівець піддає скрупульозному вивченню усе, що може підвищити якість страхування та забезпечити надійність страхового захисту і майнових інтересів його клієнтів;

3.КОМПЛЕКСНІСТЬ ПОСЛУГ

Страховий брокер бере на себе всі клопоти клієнта, пов’язані зі страхуванням: від моніторингу страхового ринку та аналізу страхових компаній до врегулювання збитків;

4.НАДІЙНІСТЬ

Пропоновані страховими компаніями базові договори страхування складені перш за все з урахуванням інтересів самих СК. Тому ретельна перевірка змісту договору страхування – одна з умов надійності страхування. Страховий брокер узгодить із страховиком договір страхування на умовах, максимально враховуючи потреби свого клієнта;

5.ОПТИМІЗАЦІЯ СТРАХОВИХ ТАРИФІВ

Далеко не завжди страхові тарифи, пропоновані страховиком, відповідають ступеню ризику певного об’єкта страхування. Тому саме страховий брокер, володіючи оперативною інформацією про реальні ціни на ринку, може вимагати від страховика для свого клієнта найбільш оптимальні розміри страхових тарифів;

6.РЕАЛЬНА ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ

На відміну від страховика, який передбачає, в першу чергу, власні комерційні інтереси, страховий брокер діє преш за все в інтересах свого клієнта і зацікавлений в тому, щоб у клієнта не було ніяких проблем зі страховиком, тому що саме через відсутність цих проблем цінується праця страхового брокера у суспільстві;

7.ПРОФЕСІОНАЛІЗМ

Кожний співробітник брокерської компанії є членом єдиної команди професіоналів страхової справи, які детально розбираються в нюансах і специфіці страхування. Усі ці люди мають спільну задачу: захистити інтереси клієнта, надавши йому максимальні гарантії надійності страхового забезпечення.

Табл. Відмінності страхового брокера від страхового агента

Страховий агент Страховий брокер
Мета – продати страховий поліс „свої” страхової компанії Мета – запропонувати вигідний клієнту страховий захист і представляти його інтереси протягом дії договору страхування
Апелює інформацією, яка вигідна страховій компанії, яка найняла його Надає об’єктивну інформацію про страхові компанії
Гарантує укладання договору страхування тільки зі „своєю” страховою компанією. Гарантує укладання договору страхування зі страховою компанією, показники діяльності якої є найбільш привабливими для клієнта
Не пропонує зменшення витрат клієнта при сплаті страхових платежів Скорочує витрати клієнта при сплаті страхових платежів
Не гарантує страхових виплат тане забезпечує правовим захистом у разі настання страхового випадку Забезпечує правовим захистом у разі настання страхового випадку

Таким чином, для споживачів страхових послуг очевидні переваги роботи із страховим брокером, оскільки це дає їм:

-гарантію укладання договору, як правило з надійною страховою компанією;

-значне скорочення часу та коштів при виборі оптимальних умов страхування;

-істотну економію при внесенні страхових платежів за рахунок підбору мінімальних ставок страхового тарифу та понижувальних коефіцієнтів, розміру франшизи;

-допомогу в оформленні документів при укладанні договору страхування та при одержанні страхової виплати;

-юридичний супровід і консультації підчас дії договору страхування;

-врегулювання спірних питань при настанні страхового випадку.

Співробітник компанії ТОВ «ІФБ» - це не страховий агент, а фінансовий консультант з питань консультування, рекламування послуг з убезпечення життя громадян та юридичних осіб.

Ми працюємо за цивільно-правовою Угодою про співробітництво, яка надає право виступати від імені та за дорученням «ІФБ», як страхового посередника.

Наші функції - донести послугу від страхової компанії до клієнта.

Наші зобов’язання:

-Пошук потенційних клієнтів.

-Ознайомлення потенційних клієнтів з умовами страхування.

-Проведення аргументованих розмов із потенційним клієнтом з метою укладання угоди з убезпечення життя.

-Допомога клієнту у заповненні заяви на страхування життя та своєчасна передача документів в центральний офіс ТОВ «ІФБ».

-Супровід клієнта впродовж усього терміну дії договору.

-Створення команди з числа інших консультантів відповідно плану-маркетингу компанії ТОВ «ІФБ».

-Консультант представляє інтереси клієнта перед страховими компаніями.

Вимоги до консультантів:

-Бажання заробляти гроші.

-Бажання допомагати людям.

-Бажання розвиватися, як особистість (вчитися, самоосвіта).

-Натхнення, ентузіазм.

-Позитивне мислення.

-Прислухатися до порад керівників.

-Внутрішній настрій на перемогу.

-Уміння долати сумніви.

-Жорсткий самоконтроль.

-Пунктуальність.

-Зовнішній вигляд.

-Сувора звітність та планування.

-Величезне бажання досягти своїх життєвих цілей, реалізувати мрії.

-Виконувати Кодекс Честі Компанії.

Думаю, що все перераховане змусило вас замислитися: «Чи зможу я? Чи готовий я?»

Не впадайте у відчай. Підведіться духом! Якщо ви будете дотримуватися всього вище наведеного, то придбаєте досвід і навички, які зроблять вас людиною з високою пробивною здатністю.

Якщо ви будете регулярно відвідувати наші заняття, семінари, будете застосовувати почуте на практиці, то отримаєте ще й комерційно-психологічну підготовку, а це дасть вам серйозні передумови для вашого подальшого просування по кар’єрі.

У цьому бізнесі ви можете проявляти себе. А це якраз те, чого багатьом з нас не вистачає.

Хочу щоб ви засвоїли ще одну важливу деталь, цей бізнес для цілеспрямованих, амбіційних, порядних і бажаючих навчатися людей!

Щоб бізнес розвивався, потрібно системно дотримуватися технології. Запам'ятайте - бізнес-доріжка не тільки протоптана, ще й заасфальтована! Не придумуйте велосипед, а скористайтесь досвідом ваших керівників. Наступні дві статті даємо вам у повному обсязі, уважно прочитайте їх.

Стаття 30. Умови забезпечення платоспроможності страховиків.

Страховики зобов’язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:

наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;

створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодовувань;

перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обміном курсом валюти України.

До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.

Вільні резерви – це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Для забезпечення виконання страховиками зобов’язань щодо окремих видів обов’язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджується Уповноваженим органом.

Джерелами утворення централізованих страхових фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервів.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов’язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, у тому числі страхових. Страхові зобов’язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов’язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

§перша – підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18. При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних перестраховикам;

§друга – підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,26. При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсується перестраховиками згідно з укладенням договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань на 0,05.Загальна величина резерву довгострокових зобов’язань дорівнює сумі резервів довгострокових зобов’язань, які визначається на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя.

Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов’язаний укласти договір перестрахування.

Страховики, які прийняли на себе страхові зобов’язань в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних актів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов’язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.

Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування.

Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності і структури гарантійного фонду.

Стаття 31. Страхові резерви.

Страхові резерви утворюють страховики з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страховики зобов’язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на кожен день.

Установити, що страховики, які мають право укладати договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості в обов’язковому порядку.

Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя – математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов’язаннями.

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).

Формування резервів із страхування і обов’язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов’язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування.

Страховики зобов’язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), з відповідних видів страхування у кожному місяці попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку:

§частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;

§частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;

§частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;

§одержані добутки додаються.

У цьому разі останній місяць розрахункового періоду буде складатися із кількості днів на дату розрахунку.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:

§резервів незароблених премій;

§резервів заявлених, але не виплачених збитків;

§резервів збитків, які виникли, але не заявлені;

§резервних катастроф;

§резерв коливань збитковості.

Страховики зобов’язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов’язаний облікувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов’язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов’язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.

Страховики зобов’язані створювати і вести облік таких резервів із страхуванням життя:

§довгострокових зобов’язань (математичні резерви);

§належних виплат страхових сум.

§Величина резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов’язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюється Уповноваженим органом.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорі1:

§грошові кошти на поточному рахунку;

§банківські вклади (депозити);

§валютні вкладення згідно з валютою страхування;

§нерухоме майно;

§акції, облігації, іпотечні сертифікати;

§цінні папери, що емітуються державою;

§права вимоги до перестраховиків;

§інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

§банківські метали;

§кредити страхувальникам – фізичним особам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

§готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.

Кредитний рейтинг банківської установи, якій розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

Кредитний рейтинг цінних паперів, емітованих в Україні, в які розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

«Прийняті страховиком – Закон України Про Страхування»

Виходячи з поданих статей, підведемо підсумок. Як формується платоспроможність страхових компаній:

1.Статутний капітал не менше € 1,5 млн.

2.Страхові резерви (гроші клієнтів) і активи (гроші компанії) СК знаходяться на різних балансах.

3.Перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності більше 5% Гарантійний фонд страховика, який вимагає додатковий і резервний капітал, а також суму нерозподіленого прибутку.

4.Перестрахування ризиків в перестрахувальному товаристві.

5.Обов’язковий державний контроль (4 рази на рік перевірка Держкомфінпослуг; 4 рази на рік аудит, перевірка перестрахувальником, міжнародний аудит).

6.Фінансова діяльність проводиться лише в рамках ЗУ «Про страхування», тобто, держава не має можливості використовувати ці гроші в своїх цілях, в тому числі скерувати їх на виплати сьогоднішнім пенсіонерам (як гроші ПФ), але строго контролює розподілення грошей.

7.Страхові резерви СК повинні бути розміщені з врахуванням безпеки, прибутковості, ліквідності та диверсифікації (невеликими частками в різних напрямках).

8.Формування інвестиційного доходу:

гарантований не більше 4%

додатковий – не менше 85% від прибутку компанії.